Ризики залежності серед військових

Війна виснажує. Поряд із фізичними травмами зростають тривога, безсоння, біль, провина вцілілого. У таких умовах частішають ризикові способи самодопомоги — алкоголь, заспокійливі без призначення, потужні знеболювальні. Україна одночасно посилює обмеження доступу до алкоголю для військових і розгортає систему психічної підтримки. Та навіть за суворих правил ризик формування залежностей лишається, адже його підживлюють травматичний досвід і хронічний стрес. Нижче — що відомо з офіційних документів і настанов, які чинники ризику найсильніші та як діяти командиру, бійцю і родині.

Нормативна рамка та реальність фронту

Після запровадження воєнного стану в регіонах посилили продажні обмеження на алкоголь, а для окремих категорій, зокрема військових, діяли повні заборони. Дослідницькі огляди відзначають, що від комендантських годин до адресних заборон — інструменти різні, але їхня мета одна, знизити ризик правопорушень і травматизму.

Уряд визначив порядок огляду військовослужбовців на стан сп’яніння. Якщо є підстави вважати, що боєць у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, проводять перевірку з фіксацією результатів за процедурою. Це не тільки дисципліна. Раннє виявлення знижує ризик травм, порушень наказу і бойових втрат. На рівні державної політики діє Всеукраїнська програма психічного здоров’я «Ти як?», розгорнута під егідою Олени Зеленської. Програма навчає самодопомозі, формує маршрути до фахівців і нормалізує звернення по підтримку.

Водночас дослідження ВООЗ фіксує зниження загального споживання алкоголю в суспільстві приблизно на 25% за десятиліття та підтримку громадянами суворіших правил під час війни. Це позитивний фон для профілактики і в армії, і серед ветеранів.

лікар Дмитро Савченко
«Заборони необхідні, але не достатні. Без лікування травми і болю людина шукатиме полегшення там, де звикла — в алкоголі чи пігулках».

Чому військові в групі підвищеного ризику

Коморбідність посттравматичного стресового розладу та розладів вживання психоактивних речовин добре описана у військових вибірках різних країн. Огляди показують високі перетини цих станів, що ускладнює лікування і підвищує ризик рецидивів. Отже профілактика має працювати одразу на двох напрямках: травма й вживання.

Основні механізми ризику

• Біль і поранення. Тривалий больовий синдром підштовхує до самопризначення знеболювальних або до збільшення дози легальних препаратів.
• Безсоння та гіперзбудження. Спокуса полегшити стан алкоголем або седативними засобами зростає після ротацій і боїв.
• Психологічні наслідки бою. Спогади, провина, втрата побратимів, почуття небезпеки можуть запускати вживання як швидкий спосіб полегшення.
• Стигма і страх покарання. Люди відкладають звернення по допомогу, щоб не підвести підрозділ, тим самим поглиблюючи проблему.
• Реінтеграція і демобілізація. Зміна ролей, сімейні конфлікти, цивільний побут підсилюють ризик зривів у ветеранів.

Як виглядає рання профілактика на практиці

Українська система психосоціальної підтримки поступово розширюється. Працюють державні та громадські гарячі лінії для ветеранів і військових, центри реабілітації, навчання для сімей. Це дозволяє перехоплювати проблему до того, як вона перетвориться на залежність.

Що може зробити підрозділ

• впроваджувати рутинні скринінги на вживання та стресові розлади, швидко скеровувати до фахівців
• створювати безпечні шляхи для звернення — без покарання за факт запиту на допомогу
• навчати сержантів і командирів розпізнавати ранні ознаки вживання і суїцидального ризику
• організовувати доступ до сну, відновлення, контролю болю без самолікування

Що допоможе родині і самому військовому

• домовленості про «червоні прапорці» після ротації: безсоння понад 7 ночей, регулярні заспокійливі, прогули, конфлікти
• чіткий план звернення: сімейний лікар, психотерапевт, профільний центр; на випадок кризи — номери гарячих ліній і екстрених служб
• заміна ризикових ритуалів: спорт короткої дії, дихальні техніки, групи взаємодопомоги, контакт із побратимами без алкоголю

Суспільна підтримка жорсткіших правил щодо алкоголю під час війни висока, а споживання загалом зменшилося. Це полегшує командуванню впровадження нульової толерантності до сп’яніння на службі, не вступаючи в конфлікт із очікуваннями громадян.

Лікування залежностей у військових та ветеранів

Найкращі результати дають інтегровані програми. Вони охоплюють виявлення, мотиваційне консультування, когнітивно-поведінкову терапію, сімейну роботу і, за потреби, медикаментозну підтримку. Для коморбідного ПТСР застосовують протоколи з доведеною ефективністю, поєднуючи їх із лікуванням вживання.

Як працюємо ми разом із військовими та родинами

• первинна оцінка в нарколога та психотерапевта, скринінги на ПТСР, депресію, суїцидальний ризик, болючі стани
• особистий план: мотиваційне інтерв’ю, КПТ, тренінги навичок, сімейні сесії; контроль болю без звикання
• медична підтримка за настановами, моніторинг побічних дій, профілактика рецидивів
• підготовка до демобілізації: план безпечної реінтеграції, контакти груп підтримки, навчання самодопомозі з програми «Ти як?»

Державні й партнерські служби пропонують різні види допомоги. Міністерство у справах ветеранів публікує контакти психологічної підтримки, працюють безкоштовні гарячі лінії, зокрема центри кризової допомоги і реабілітації. Їхня задача — швидко підхопити людину, коли власних ресурсів бракує.

Якщо з’явилися думки про самопошкодження або небезпечна поведінка — телефонуйте 112 або 103. Для ветеранів і родин працюють безоплатні лінії підтримки та консультаційні сервіси.

Ризики залежностей у військових і ветеранів формуються на перетині травми, болю, безсоння та стигми. Україна відповідає одразу в кількох площинах. Це нормативні заборони і перевірки на сп’яніння на службі, державні програми психічного здоров’я, розширення доступу до допомоги. На рівні підрозділу працюють рутинні скринінги і нульова толерантність до алкоголю під час виконання завдань. На рівні людини — раннє звернення, інтегроване лікування, підтримка родини. Чим раніше розірвано ланцюжок «біль — безсоння — алкоголь/пігулка», тим нижчий ризик залежності і вищі шанси повернутися до служби або мирного життя без рецидивів.

Джерела

1. Огляд про практики примусової тверезості та обмеження продажу алкоголю під час війни в Україні.
2. Постанова Кабінету Міністрів про порядок огляду військовослужбовців на стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння.
3. Всеукраїнська програма психічного здоров’я «Ти як?» та матеріали урядових ресурсів щодо самодопомоги і маршрутизації до фахівців.
4. Ініціативи ВООЗ в Україні у сфері психічного здоров’я та навчання первинки.
5. Опитування ВООЗ щодо тенденцій споживання алкоголю та підтримки суворішої політики серед українців у 2023–2024 роках.
6. Оглядові та методичні публікації про коморбідність ПТСР і розладів вживання психоактивних речовин та інтегроване лікування.

Матеріал підготовлено редактором спільно з Дмитром Савченко – лікарем-наркологом та Степановою Ольгою – психотерапевткою. Текст має інформаційний характер і не замінює очної консультації.